рыжик, 56 - 9 апреля 2008 02:11

Асадов Эдуард
Слово о любви
Любить — это прежде всего отдавать.
Любить — значит чувства свои, как реку,
С весенней щедростью расплескать
На радость близкому человеку.

Любить — это только глаза открыть
И сразу подумать еще с зарею:
Ну чем бы порадовать, одарить
Того, кого любишь ты всей душою?!

Любить — значит страстно вести бои
За верность и словом, и каждым взглядом,
Чтоб были сердца до конца свои
И в горе и в радости вечно рядом.

А ждет ли любовь? Ну конечно, ждет!
И нежности ждет и тепла, но только
Подсчетов бухгалтерских не ведет:
Отдано столько-то, взято столько.

Любовь не копилка в зашкафной мгле.
Песне не свойственно замыкаться.
Любить — это с радостью откликаться
На все хорошее на земле!

Любить — это видеть любой предмет,
Чувствуя рядом родную душу:
Вот книга — читал он ее или нет?
Груша... А как ему эта груша?

Пустяк? Отчего? Почему пустяк?!
Порой ведь и каплею жизнь спасают.
Любовь — это счастья вишневый стяг,
А в счастье пустячного не бывает!

Любовь — не сплошной фейерверк страстей.
Любовь — это верные в жизни руки,
Она не страшится ни черных дней,
Ни обольщений и ни разлуки.

Любить — значит истину защищать,
Даже восстав против всей вселенной.
Любить — это в горе уметь прощать
Все, кроме подлости и измены.

Любить — значит сколько угодно раз
С гордостью выдержать все лишенья,
Но никогда, даже в смертный час,
Не соглашаться на униженья!

Любовь — не веселый бездумный бант
И не упреки, что бьют под ребра.
Любить — это значит иметь талант,
Может быть, самый большой и добрый.

И к черту жалкие рассужденья,
Все чувства уйдут, как в песок вода.
Временны только лишь увлеченья.
Любовь же, как солнце, живет всегда!

И мне наплевать на циничный смех
Того, кому звездных высот не мерить.
Ведь эти стихи мои лишь для тех,
Кто сердцем способен любить и верить!

УПЕРШЕ
(присвята)

...І упали поза ліжком черевички,
І сльозинка перебігла через личко,
Затремтіла, засвітилася, спинилась,
І свіча тоненьким пальчиком сварилась.

...І цілунки заблудились у волоссі,
І вуста стогнали в тихім безголоссі,
І душа найпершим болем заболіла,
І свіча згорала тілом і біліла.

...І годинник хтось спиняв на циферблаті,
І ховався в небі місяць винувато,
Не пускав гуляти в північ ані зірки,
І невінчана свіча зітхала гірко.

...І сплітались руки, як коріння,
І шукали дива... І не вміли..
І благали очі, і хотіли...
І свіча мовчала і тремтіла.

...І лежали поза ліжком черевички,
І сльозинка перебігла через личко,
Посміхнулась,заясніла і спинилась,
І чого та свічка пальчиком сварилась?!
(Від Н.Б.)

:angel:

ВЕРНЫЙ СПОСОБ ОТЛИЧИТЬ ЛЮБОВЬ ОТ ВЛЮБЛЕННОСТИ.
ВЛЮБЛЕННОСТЬ это....
...когда я хочу быть счастливым с тобой....
ЛЮБОВЬ это...
...когда я хочу сделать счастливым тебя...


ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...я обожаю тебя.....
ЛЮБОВЬ это...
...я ценю и уважаю твое мнение...


ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...я в восторге от твоих достоинств...
ЛЮБОВЬ это...
...я знаю твои недостатки...

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...друзья подождут...
ЛЮБОВЬ это...
...у нас общие друзья...

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...при чем тут родители....
ЛЮБОВЬ это...
...родители смирились и одобряют...

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...ты мой идеал...
ЛЮБОВЬ это...
...ты мой родной человек....

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...я хочу тебя понять...
ЛЮБОВЬ это...
...я понимаю и принимаю тебя...

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...хотелось бы видеться чаще...
ЛЮБОВЬ это...
...нам хорошо жить вместе...

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...мы неплохо смотримся вместе...
ЛЮБОВЬ это...
...интересно, какие у нас будут дети....

ВЛЮБЛЕННОСТЬ это...
...я не вижу без тебя настоящего...
ЛЮБОВЬ это...
...я хочу увидеть наше будущее...
Несколько фраз о МУЖЧИНАХ.... 01. В восемнадцать лет мужчина обожает, в двадцать любит, в тридцать желает обладать, в сорок размышляет.
П. Кок.


:angel:
МОЛИТВА ЛЮБОВІ

Любове моя! Мною вимолена ночами, вишептана ранками, Богом мені на щастя послана.Схиляю коліна перед тобою, Любове моя! Чекання моє довге. Ждала тебе до сивин з юності далекої, а ти все минала мене, обходила манівцями, стукала не в мої двері і чекала дня того, коли я сама тебе покличу, Любове моя!

Муко моя єдина. Зілля моє цілюще. Доля і радість моя! Не крала я тебе, Любове моя. Бо хіба вкрадеш небо, якщо воно над тобою, бо хіба вкрадеш землю, якщо вона тобі дарована, бо хіба вкрадеш пісню, якщо вона вже склалася, бо хіба вкрадеш тебе, якщо ти моя, Любове!?

Молитво моя празникова, покров мій, хранителю мій! Вустами припадаю до тебе, як віруючий припадає до святої ікони, і в святості тій опускаю очі - смиренна і пречиста побіля тебе. Слухаю тебе - і не наслухаюсь, дивлюся на тебе - і не надивлюся, голублю і гортаю тебе, як молитовник, і в кожній літері бачу своє зцілення, складаю з них слова і на слова твої уповаю..

Перевій мене своїми вітрами хмільними, викупай мене водою несамовитою, визбирай з мене горошини сліз, зайдись в мені плачем чи співом, благослови мене за моє терпіння і воздай за Любов...

Не осуди мене, Любове моя, за моє бездоріжжя, за білі льони коси моєї, вибілені не твоїми руками, за каміння розлук, не мною розкидане, за вогонь, що горів без тебе, і за попіл того вогню. Прости мене за все неправдиве і нещире, що було без тебе.

Місяцю мій, повітря моє, володарю мій. Я без тебе - ніхто, Любове моя! Тільки тобою сильна, тільки тобою ніжна, тільки тобою люблена, і тільки твоя. Диво моє! Дивоцвіте мій! Пелюстками вуст обійми мене, випий мене, аби я дала тобі снагу знову. Полони мене, долонями захисти тіло моє в наготі від злого ока, від чужих слів, від лукавого, від заздрощів, від бід, від самоти, Любове моя!

В сльозі моїй - твоя печаль,в зажурі моїй - твоє мовчання, тугою в мені - дні без тебе, Любове моя.

Смутку мій, внуками весни просяться, а я ще тобою не відлюб�

• 
• 
•