Ольга, 68 - 27 января 2008 16:14

РЕАЛІЇ НАШОГО ЖИТТЯ:
____________________________


МОНОЛОГ
(почуте)

Вечірнє місто. Її сміх на маленькі шматочки розриває його серце.
- Нездара. У інших іномарки, дачі, гроші...Обіцяв носити на руках! Нікчема. Гріш ціна твоїм клятвам!

Він мовчить. Вона права... Тільки забула, що саме він дарував їй Всесвіт і оту мерехтливу зірочку біля Місяця, незбагненну зупинку закоханих.

- Досить. Я іду від тебе. Не шукай.

Йому здається, що їхня зірка(а тепер лише його) впала і розбилася на міріади дрібнесеньких шматочків. Усе зникло. Нічний художник змів у кошик зірки, сховав Місяць.

А залишились тільки спогади, і ще - надія...

• 
• 
•